Кен Робінсон "Освіта вбиває творчість"
Доброй день, мої любі читачі!
Сьогодні моя публікація буде присвячена одному спікеру, міжнародному раднику з питань розвитку творчого мислення, систем освіти та інновацій в державних і громадських організаціях Кену Робінсону, а точніше його виступу з теми "Освіта вбиває творчість".
Кен Робінсон народився 4 березня 1950 року в Ліверпулі (Англія). Його батько був напів-професійним футболістом, а мати-домогосподаркою, у яких крім Кена було ще 6 дітей. І вони мріяли, що їх син стане відомим, і вони не помилилися, хоча вони вірили в те, що він стане футболістом, як і його батько.
Кар'єра
З 1985 по 1989 рік Кен Робінсон був директором проекту розвитку мистецтва в шкільних установах (The Arts in Schools Project). Він виступав з ініціативою розвитку гуманітарних наук та творчості в школах Англії та Уельсу. Над цим проектом працювали понад 2000 вчителів і фахівців в області творчості та мистецтва. У загальній складності було розроблено та внесено більше 300 ініціатив в Національний Навчальний План на території Англії.
Завдяки цьому проекту Кен став автором книги «Гуманітарні науки в шкільних закладах: Принципи і Практика Забезпечення». Протягом цього періоду Робінсон також очолював Artswork, національне агентство з розвитку мистецтва молоді і працював консультантом в Hong Kong Academy в області сценічних мистецтв.
А зараз детальніше про його виступ.
"Освіта вбиває творчість"

Переглядаючи його виступ можна побачити, як він невимушено доповідає людям про дуже важливі речі, та як він емоційно налаштовує оточуючих до сприйняття цієї інформації , за допомогою жартів та історій з власного життя.
У своєму виступі "Освіта вбиває творчість" він показує що сьогодні найдужче вчителі бояться «помилок» і всі свої сили витрачають на те, щоб навчити дитину їх не робити. Ідеальний результат шкільної освіти, якщо судити за набором пропонованих дисциплін, — виховати з підопічних професорів математики або мовників. Але у світі давно відбувається девальвація наукових ступенів — занадто багато розвелося докторів наук, проте явно відчувається дефіцит новаторів.
Тому, на думку Робінсона, школа, по-перше, повинна вчити дітей не боятися робити помилки; по-друге, повинна відмовитися від традиційної ієрархії предметів — коли чільне положення займають словесність і математика — і використовувати весь набір підходів, щоб виявити індивідуальні творчі можливості дитини: танець, театр, живопис і т. д.
Минула модель освіти зародилася в період розквіту промислової революції. Тому школи створювалися за типом фабрик, І тільки зараз виникає розуміння того, що індустріальний підхід до освіти дещо застарів. Що йти в майбутнє, грунтуючись на досвіді XIX століття, — щонайменше нелогічно. Одним з тривожних симптомів є розлад під назвою синдром дефіциту уваги. Діти ростуть в перенасиченому інформацією середовищі, в епоху телебачення, інтернету, айфонів. І що від них хочуть дорослі? Втиснути в рамки традиційної освіти і спрямувати їх увагу на ті речі, які здаються їм нецікавими.
"Усі діти – талановиті, але ми безжально витрачаємо їхні здібності. У сучасній освіті креативність настільки ж важлива, наскільки й грамотність." - казав Кен Робінсон, і я з ним поністю згодна.
І ось такими словами як і Кен Робінсон хочеться завершити публікацію:
"Наша єдина надія на майбутнє – створення нової концепції так званої «екології людства». Нам потрібно змінити ставлення до багатства людських можливостей, адже зараз система освіти експлуатує людський розум так, як і земні ресурси, виключно для певної цілі. Цей принцип не працюватиме в майбутньому, тому настав час переглянути те, як ми навчаємо дітей та почати розкривати їхню креативність."
Я вважаю, що він своїм виступом надав певний поштовх для зміни освіти.
Якщо хочете переглянути даний виступ переходьте по цій силці (виступ) або нижче перегляньте відео.
Комментариев нет:
Отправить комментарий